Безпліддя у жінок

Безплідні шлюби у сучасному суспільстві — актуальна медико-соціальна проблема. Попри певні досягнення в репродуктивній медицині, кількість бездітних подружніх пар продовжує збільшуватися. За статистикою, майже у 15% жінок, що знаходяться у дітородному віці, виникають труднощі із зачаттям. Це обумовлено:

• соматичною патологією
• частими стресами
• інфекціями
• ендокринними порушеннями
• проведеними абортами, що тою чи іншою мірою впливають на функцію репродукції та здатність зачати дитину

Для більшості з них відсутність можливості мати власних дітей — це життєва трагедія, яка супроводжується відчаєм, депресією, розвитком почуття власної неповноцінності.

Жіноче безпліддя поділяють на первинне, при якому вагітність у жінки ще жодного разу не наступала, і вторинне, коли в анамнезі вже були одна або кілька вагітностей, але наступна відсутня протягом терміну 2-х і більше років.

По суті, симптоми безпліддя у жінок — це відсутня протягом 12 місяців вагітність. Звичайно, враховується період регулярного статевого життя, за умови одного партнера і без контрацептивних препаратів. Цей часовий період у здорових подружніх пар є статистично підтвердженим і достатнім для можливості завагітніти:

• у 30% випадків вагітність наступає в перші 3 місяці після того, як було розпочато відкрите статеве життя
• у 60% — протягом 4-10 місяців
• у 10% — протягом 11-12 місяців

Відповідно, безпліддя діагностують при неможливості зачати дитину в зазначений часовий період. Якщо при обстеженні двох партнерів виключається чоловічий фактор, то мова йде про жіноче безпліддя, причини якого обумовлені репродуктивним здоров’ям жінки.

Виділяють:

• абсолютне безпліддя, обумовлене наявністю вродженої та набутої патології, несумісної із процесом зачаття
• відносне безпліддя, викликане збоями та захворюваннями, яке передбачає можливість його корекції та настання вагітності після проходження адекватної терапії

Серед безлічі різних факторів можна виділити найбільш часті причини безпліддя у жінок:

• дефекти в розвитку деяких органів;
• розлади та порушення менструального циклу через гормональні збої;
• ендометріоз;
• підвищена секреція пролактину;
• яєчникові чинники;
• спайки в органах малого таза;
• пухлини гіпофіза;
• непрохідність маткових труб;
• захворювання аутоімунного характеру;
• вік;
• зайва або недостатня маса тіла;
• психосексуальні відхилення;
• незбалансований раціон харчування (недостатній вміст мікронутрієнтів, необхідних для фізіологічно нормального функціонування репродуктивних органів);
• імунологічна несумісність.

Відповідно до цих причин, виділяють маткову, імунну, ендокринну, трубно-перитонеальну форми безпліддя, а також викликане гінекологічними та інфекційними захворюваннями статевої сфери.

Процес терапії та методики підвищення фертильності базуються на усуненні першопричини, що викликала безпліддя. Для цього використовуються консервативні та щадні операційні способи. Звичайно, вибір методу лікування і ведення пацієнтів визначається індивідуально, ґрунтуючись на сумарних параметрах репродуктивної системи жінки.

Залежно від генезу безпліддя, лікування направляють на:

• стабілізацію гормонального фону;
• ліквідацію інфекційно-запального процесу;
• стимуляцію овуляції;
• нормалізацію маси тіла;
• проведення реконструктивно-пластичних оперативних втручань;
• ендокоагуляцію ендометрію;
• корекцію психоемоційного стану і так далі.

Результати впливу на безпліддя у жінок залежать від безлічі факторів, а їх ефективність варіює у широких межах: від швидкого відновлення фертильності до повної відсутності ефекту.

В останньому випадку подружній парі рекомендують скористатися різними методами допоміжних технологій репродукції:

• в матку жінки вводиться сперма чоловіка/донора;
• ЕКО (екстракорпоральне запліднення);
• проводять ін’єкцію сперматозоїда прямо в яйцеклітину;
• вводять донорську яйцеклітину/ембріон.

Профілактика безпліддя у жінок

Для мінімізації ризику порушень функції репродукції та розвитку безпліддя рекомендується:

• Регулярне відвідування гінеколога/ендокринолога/мамолога та своєчасне лікування виявлених функціональних порушень, захворювань. Це дозволить уникнути розвитку пухлин, порушень гормонального фону, спайкових процесів і непрохідності маткових труб.
• Використання адекватних засобів бар’єрної контрацепції для зменшення ризику зараження інфекціями.
• Раціональне повноцінне харчування і достатня кількість мікронутрієнтів, основні вітаміни від безпліддя: D3, Е, А, фолієва кислота (вітамін B9), В6, В12.
• Мінімізація абортів.
• Уникнення жорстких монодієт, які є сильним стрес-фактором для організму. Різке зниження жирового прошарку може негативно позначитися на гормональному фоні жінки та викликати збій у менструальному циклі.
• Плавна корекція маси тіла у період підготовки до вагітності, оскільки підвищена/знижена маса тіла зменшують репродуктивні можливості організму.
• Дотримання принципів ведення здорового способу життя.

Підтримувальний прийом вітамінів

Особливу роль необхідно приділяти достатньому вмісту мікронутрієнтів у щоденному раціоні харчування.

Іноді важливим для жіночої репродуктивної системи є компенсація дефіциту вітаміну D. Це обумовлено його активною участю в:

• процесах секреції жіночих статевих гормонів (естрадіолу і прогестерону);
• регуляції менструального циклу, а саме участь вітаміну D у дозріванні фолікулів, овуляції та формування жовтого тіла;
• процесі нідації (імплантації у стінку матки) плодового яйця, шляхом регуляції експресії генів, що відповідають за процес імплантації;
• у формуванні унікальної імунної відповіді, спрямованої на збереження вагітності;
• синтезі АМГ (Антімюллерів гормон);
• зниженні гіперпроліферації ендометрія та явищ гіперандрогенії, викликаних надмірною секрецією і активністю у жіночому організмі чоловічих статевих гормонів.

Дотації вітаміну D можуть проводитись шляхом включення до раціону харчування таких продуктів, як риба (оселедець, лосось), риб’ячий жир, яєчний жовток. Також додатково можна вживати вітамін D у складі Детрімакс®.